Розгляд трудових справ у суді в середньому триває від 1 до 3 років. І часто представники роботодавців заявляють у суді заяви про зменшення суми середнього заробітку за годину вимушеного прогулу саме із посиланням на те, що справа розглядається довше ніж 1 рік.

Давайте розберемося щодо обмеження стягнення середнього заробітку за вимушений прогул і яка є актуальною судовою практикою з цього питання.

Чому може бути обмеження стягнення середнього заробітку за годину вимушеного прогулу 1 роком?

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за годину вимушеного прогулу або різниці у заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більше року . Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не звинувачує працівника , орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Вимушений прогул — це час, протягом якого працівник звинувачення роботодавця не мав змоги виконувати трудові функції. на роботу та реалізовувати належне йому право на працю та оплату праці через винні дії (бездіяльність) роботодавця (Таке поняття дав Верховний Суд у Постанові від 17.01.2024 року за справою № 708/447/23). 

Отже, суд може обмежити нарахування середнього заробітку одним роком лише в тому випадку, якщо одночасно дотримано двох умов:

— судова трудова справа розглядається у суді понад один рік

— затягування розгляду справи відбувалося саме з винності працівника.

Судова практика щодо обмеження стягнення середнього заробітку за прогул

Верховний Суд у Постанові від 17.01.2024 року за справою № 708/447/23 вказавши, що виплата середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу законодавцем пов’язується з певним діянням роботодавця , що має наслідком неможливість працівника належним чиномреалізувати. За змістом статей 94, 116, 117 КЗпП України та статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є різновидом матеріальноївідповідальності роботодавця перед працівником і не входить до структури заробітної плати. Вичерпний перелік підстав виплати працівникові середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу визначено статтями 235, 236 КЗпП України і вони не підлягають розширеному тлумаченню. Отже, оплата вимушеного прогулу у встановлених зазначеними статтями КЗпП України випадках є мірою матеріальної відповідальності роботодавця за порушення права працівника на працю . Підставою матеріальної відповідальності роботодавця є трудове майнове правопорушення, тобто винне протиправне порушення роботодавцем своїх трудових обов’язків, внаслідок чого заподіяється майнова шкода працівникові.

Верховний Суд у Постанові від 07.02.2024 року за справою № 522/7990/17 вказавши, що вимушений прогул відбувається виключно за наявності вини роботодавця, який незаконно звільнив наймананого працівника. Тому за цю годину працівник , права якого були порушені роботодавцем, відповідно до державних гарантій має безумовне право на отримання заробітної плати .

У Постановах Верховного Суду від 26.11.2020 року у справі № 234/15372/17 та від 05.01.2024 року у справі № 204/8655/21 , у справі № 132/3064/21 від 20.03.202

— оплата середнього заробітку за весь час понад один рік провадиться за прогулянку за умови, що заява про поновлення на роботі розглядалася більше одного року і в цьому не було вини працівника;

— при частковій вині працівника оплата вимушеного прогулу за період понад рік може бути відповідно зменшена;

— висновок суду про наявність провини працівника (не з’являвся на виклик суду, вчиняючи інші дії щодо зволікання розгляду справи) або її відсутність, про межі зменшення розміру виплати має бути мотивованим.

Верховний Суд у Постанові від 25.10.2023 року у справі № 209/2875/21 вказував, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Так, принцип добросовісності — це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб’єктів при виконанні своїх юридичних обов’язків та здійсненні своїх суб’єктивних прав. У суб’єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб’єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав та виконанні обов’язків.

Отже, хоча КЗпП України не містить визначення у чому полягає вина працівника щодо затягування судового розгляду, суди вже визначили, що така вина не може бути у безпідставному нез’явленні на судове засідання працівника або його представника.

Але якщо тривалу годину розгляду та відкладення засідань відбувалися не з винності працівника, то підстав для обмеження стягнення середнього заробітку за годину вимушеного прогулу немає.

Таким чином, обмеження стягнення середнього заробітку за вимушений прогул можливе, але за певних умов та вини позивача-працівника.

11.11.2024 нар.

Адвокат Ганна Лисенко , експерт з трудового права

Також читайте:

1. Зміни трудового законодавства за 2024 рік, які могли пропустити.
2. Коли роботодавець може вимагати повернення сплаченої премії.