Суд розглядаючи справу про визнання права власності в порядку спадкування повинен з’ясувати коло всіх спадкоємців .
Такого висновку дійшов Верховний Суд в Постанові від 17.05.2018 року по справі № 527/1818/17.

Суть спору:
Особа звернулася до суду з позовом про визнання права на земельні частки (паї) в порядку спадкування за законом до сільської ради, треті особи: сектор державної реєстрації районної державної адміністрації, державна нотаріальна контора .

Померла мати позивача. На підставі сертифікату вона мала право на земельну частку (пай). Чоловік померлої фактично вступив в управління та володіння спадковим майном після смерті дружини, оскільки проживав з нею на момент її смерті. Помер батько позивача. На підставі сертифікату мав право на земельну частку (пай).
Позивач є спадкоємцем майна померлого за законом. Вона прийняла спадщину шляхом подачі заяви про прийняття спадщини до державної нотаріальної контори. У цей час у неї виникла необхідність отримати свідоцтво про право на спадщину на земельні частки (паї). Разом з тим, державний нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв’язку з тим, що відсутній правовстановлюючий документ на спадкове майно.
У зв’язку із цим просила суд визнати за нею право на земельну частку (пай), яку за свого життя фактично прийняв у спадщину, але не встиг оформити своїх спадкових прав.

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 27 вересня 2017 року позов задоволено. Рішення мотивоване тим, що земельні частки (паї) підлягають спадкуванню, а позивачка є єдиним спадкоємцем після смерті батька, який відповідно до статті 549 ЦК УРСР прийняв спадщину після смерті дружини.

Постановою апеляційного суду Полтавської області від 08 лютого 2018 року рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 27 вересня 2017 року скасоване та ухвалено нове. У задоволенні позову відмовлено.
Постанова мотивована тим, що суд першої інстанції не з’ясував належним чином коло спадкоємців, не перевіривши доводи позивача, яка стверджувала про себе, як єдиного спадкоємця, що вказує на її недобросовісність, оскільки вона не повідомила суд про брата, який нарівні з нею є спадкоємцем першої черги за законом після смерті батька. Тому залучення до участі у справі сільської ради як відповідача є помилковим, оскільки належним відповідачем має бути інший спадкоємець, з яким у позивача існує спір щодо права спадкування.

Особа подала касаційну скаргу на постанову апеляційного суду Полтавської області від 08 лютого 2018 року.

Верховний Суд розглядаючи касаційну скаргу, відмовив в її задоволенні, виходячи з наступного:

Суд першої інстанції не з’ясував належним чином коло спадкоємців, не перевіривши доводи позивача, яка стверджувала про себе, як єдиного спадкоємця, що вказує на її недобросовісність, оскільки вона не повідомила суд про брата, який нарівні з нею є спадкоємцем першої черги за законом після смерті батька. А тому належним відповідачем має бути інший спадкоємець, з яким у позивача існує спір щодо права спадкування.

Тлумачення статті 33 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судами) свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом. Втім судом першої інстанції, в порушення статей 33, 130 ЦПК України не вирішено питання щодо складу осіб, які мають брати участь у розгляді справи, а апеляційний суд позбавлений такої процесуальної можливості усунути такі недоліки.

Особа не позбавлена можливості повторно звернутися до суду першої інстанції з позовом, вказавши всіх осіб, які повинні брати участь у розгляді у справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов’язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

ПОТРІБЕН АДВОКАТ ПО СПАДКОВИМ СПОРАМ?

звертайтесь за ☏ (067) 767 27 47