Зауваження та пропозиції до Закону України  «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»  №7160 від 14.03.2022 року.

Стаття 1. Дія норм законодавства про працю в умовах воєнного стану

1. Цим законом визначаються особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, на період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України “Про правовий режим воєнного стану” (воєнний стан).

Ст. 1 Законопроекту визначає працівників, на яких розповсюджується особливості трудових відносин в умовах воєнного стану  — підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.   

У даній нормі відсутні працівники, які працюють на фізичну особу-підприємця, що зменшує круг суб’єктів підприємницької діяльності.

Ураховуючи викладене вище, пропоную викласти ст. 1 в такій редакції:

1. Цим законом визначаються особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, в тому числі фізичної особи-підприємця, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, на період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України “Про правовий режим воєнного стану” (воєнний стан).

Стаття 2. Особливості укладення трудового договору в умовах воєнного стану.

1. На період дії воєнного стану сторони за згодою визначають форму трудового договору.
2. При укладенні трудового договору в період дії воєнного стану умова про випробування при прийнятті на роботу може встановлюватися для будь-якої категорії працівників.

З метою оперативного залучення нових працівників до виконання роботи, а також усунення кадрового дефіциту та браку робочої сили, в тому числі внаслідок фактичної відсутності працівників, які внаслідок бойових дій евакуювалися в іншу місцевість, перебувають у відпустках, простої, тимчасово втратили працездатність або доля яких тимчасово невідома, роботодавці можуть укладати з новими працівниками строкові трудові договори на період дії воєнного стану або на період заміщення тимчасово відсутнього працівника.

Вказана статті 2 потребує доповнення та уточнення для уникнення різного її тлумачення.

Вважаємо, що не можуть бути прийняті нові працівники на посаду особи, яка знаходиться у відпустці (зі збереженням заробітної плати або без збереження), оскільки це є грубим порушенням їх прав на відпустку, яку погодив сам роботодавець та видав наказ про це,  та які перебувають на простої, оформленого самим роботодавцем.

Ураховуючи викладене вище, пропонуємо викласти ст. 2 в такій редакції:

1. На період дії воєнного стану сторони за згодою визначають форму трудового договору: усну або письмову.
2. При укладенні трудового договору в період дії воєнного стану умова про випробування при прийнятті на роботу може встановлюватися для будь-якої категорії працівників.

На період дії воєнного стану норма частини 3 статті 32 Кодексу законів про працю про обмеження встановлення випробувального строку для певного коло працівників, не застосовуються.

З метою оперативного залучення нових працівників до виконання роботи, а також усунення кадрового дефіциту та браку робочої сили, в тому числі внаслідок фактичної відсутності працівників протягом 14 робочих днів, які внаслідок бойових дій евакуювалися в іншу місцевість, тимчасово втратили працездатність або доля яких тимчасово невідома, роботодавці можуть укладати з новими працівниками строкові трудові договори на період

дії воєнного стану або на період заміщення тимчасово відсутнього працівника.

При цьому, роботодавець повинен вжити всіх заходів щодо встановлення зв’язку з такими працівниками, встановлення факту їх відсутності та поважності причин, зазначеної в цій статті.

Стаття 4. Особливості розірвання трудового договору з ініціативи працівника

1. У зв’язку з веденням бойових дій в районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та загрозою для життя і здоров’я працівника, він може розірвати трудовий договір за власною ініціативою без двотижневого строку попередження (за винятком примусового залучення до суспільно-корисних робіт в умовах воєнного часу, а також якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах віднесених до критичної інфраструктури).

Ураховуючи викладене вище, пропонуємо викласти ст. 4 в такій редакції:

1. У зв’язку з веденням бойових дій в районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, фізична особа-підприємець та загрозою для життя і здоров’я працівника, він може розірвати трудовий договір за власною ініціативою без двотижневого строку попередження (за винятком примусового залучення до суспільно-корисних робіт в умовах воєнного часу, а також якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах віднесених до критичної інфраструктури).

Стаття 5. Особливості розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця

1. Роботодавець має право розірвати трудовий договір з працівником у зв’язку з ліквідацією підприємства, установи, організації, викликаною знищенням в результаті бойових дій усіх виробничих, організаційних або технічних потужностей або майна підприємства.

Про таке звільнення працівник попереджається не пізніше ніж за 10 днів з виплатою вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

2. На період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці, крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною, із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки, крім випадків.
3. На період дії воєнного стану норми статті 43 Кодексу законів про працю не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.

Вважаємо, що ліквідація підприємства, установи, організації, викликаною знищенням в результаті бойових дій усіх виробничих, організаційних або технічних потужностей або майна підприємства, як умова розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця, є технічно складною для роботодавця. Оскільки ліквідація юридичної особи можлива за: рішення засновників або рішенням суду. У разі смерті або відсутності засновників, роботодавець буде позбавлений оформити швидко ліквідацію підприємства. Ліквідація через суд є досить тривалою процедурою, що не дає можливість оперативно вирішити це питання для роботодавця.

Тому є необхідність встановити спрощений порядок становлення факту ліквідації підприємства, установи, організації, викликаною знищенням в результаті бойових дій усіх виробничих, організаційних або технічних потужностей або майна підприємства.

Або замінити на «ліквідація або пошкодження робочого місця» працівника.

Ураховуючи викладене вище, пропонуємо викласти ст. 5 в такій редакції:

1. Роботодавець має право розірвати трудовий договір з працівником у зв’язку з ліквідацією або пошкодженням підприємства, установи, організації, викликаною знищенням в результаті бойових дій усіх виробничих, організаційних або технічних потужностей, робочого місця працівника або засобів виробництва, або майна підприємства.

Про таке звільнення працівник попереджається не пізніше ніж за 10 днів з виплатою вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

2. На період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці, крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною, із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки, крім випадків.
3. На період дії воєнного стану норми статті 43 Кодексу законів про працю не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.

Стаття 7. Особливості організації кадрового діловодства та архівного зберігання кадрових документів у роботодавця

1. На час воєнного стану організація кадрового діловодства та архівного зберігання кадрових документів здійснюється на розсуд роботодавця.

Ураховуючи викладене вище, пропонуємо викласти ст. 7 в такій редакції:

1. На час воєнного стану організація кадрового діловодства та архівного

зберігання кадрових документів здійснюється на розсуд роботодавця.

При цьому, роботодавець вживає всіх можливих заходів щодо ведення електронного кадрового діловодства, збереження кадрових документів, трудових книжок та внесення відомостей  до відповідних реєстрів щодо працівників.  

Стаття 10. Оплата праці

1. Заробітна плата виплачується на умовах визначених трудовим договором.
2. У разі неможливості виплати заробітної плати через воєнні дії виплата заробітної плати може бути призупинена, до моменту відновлення можливості підприємства здійснювати основну діяльність.

Ураховуючи викладене вище, пропонуємо викласти ст. 10 в такій редакції:

1. Заробітна плата виплачується на умовах визначених трудовим договором.
2. У разі неможливості виплати заробітної плати через воєнні дії виплата заробітної плати може бути призупинена за рішенням роботодавця, до моменту відновлення можливості підприємства здійснювати діяльність. При цьому, заробітна плата працівникам продовжується нараховуватись. На роботодавця в такому разі не розповсюджується фінансова або адміністративна відповідальність не несвоєчасну виплату заробітної плати.

Стаття 13. Призупинення дії трудового договору

1. Призупинення дії трудового договору – це тимчасове звільнення роботодавця від обов’язку забезпечувати працівника роботою і тимчасове звільнення працівника від обов’язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.
2. Дія трудового договору може призупинятися у зв’язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість виконання ним роботи.
3. Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію.

Ураховуючи викладене вище, пропонуємо викласти ст. 13 в такій редакції:

1. Призупинення дії трудового договору – це тимчасове звільнення роботодавця від обов’язку забезпечувати працівника роботою і тимчасове звільнення працівника від обов’язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором на час дії воєнного стану та протягом трьох місяців після його завершення. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Після припинення воєнного стану дії трудового договору поновлюється на тих умовах, які були визначені сторонами в ньому.
2. Дія трудового договору може призупинятися у зв’язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість виконання ним роботи.
3. Відшкодування роботодавцю виплаченої працівникам заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію.

15.03.2022 р.

Адвокат Лисенко Ганна.