офіс київ
офіс буча
офіс львiв

м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 45 Б

тел.:(067) 767-27-47 тел.:(050) 105-43-44

м. Буча, вул. Енергетиків

тел.:(099) 17-33-116 тел.:(050) 105-43-44

м. Львів, вул. Дорошенка, 14

тел.:(067) 767-27-47 тел.:(099) 17-33-116

Київський офіс

(067) 767-27-47

(050) 105-43-44

м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 45 Б

Львівський офіс

(067) 767-27-47

(099) 17-33-116

м. Львів, вул. Дорошенка, 14

Бучанський офіс

(04597) 48-4-38

(067) 423-77-54

м. Буча, вул. Енергетиків, 8 

 

Помилки в разі звільнення, за які можливі штрафи Держпраці

Підставою для проведення інспекційного відвідування може бути звернення працівника (пп. 1 п. 5 Порядку № 823) або фізичної особи, щодо якої порушено правила оформлення трудових відносин, тобто неоформлених працівників або осіб за цивільно-правовими договорами (пп. 2 п. 5 Порядку № 823). Отже, «ображений» працівник, якого незаконно звільнено, може подати скаргу до органів Держпраці. Така скарга може стати початком великої перевірки, унаслідок якої інспектор праці може накласти штраф, у тому числі виявивши порушення в разі звільнення. У цій статті зібрано найпоширеніші помилки в разі звільнення, яких припускаються роботодавці і за які Держпраці може накласти штраф.

Звільнення під час лікарняного, відпустки, декрету

Згідно з ч. 3 ст. 40 КЗпП не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

У п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.92 р. № 9 суди роз’яснюють, що правила про недопустимість звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці (частина третя ст. 40 КЗпП) стосуються як передбачених ст. ст. 40, 41 КЗпП, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. При цьому маються на увазі щорічні, а також інші відпустки, що надаються працівникам як із збереженням, так і без збереження заробітку.

Зокрема, Верховний Суд у постанові від 12.09.2018 р. № 127/21890/16-ц указав, що звільнення працівника є незаконним, якщо в день звільнення відкрито лікарняний лист, хоч і після видання наказу про звільнення. У такому випадку роботодавцю слід внести зміни до наказу в частині дати звільнення.

Проте ухвалою Верховного Суду від 15.04.2020 р. № 481/1043/17 змінено таку позицію. Суд указав, що умови контракту, які погіршують становище працівника порівняно з чинним законодавством, угодами і колективним договором, вважаються недійсними (ст. 9 КЗпП). Ураховуючи правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2014 р. у справі № 6-33цс14, наявні підстави для відступу від висновків щодо застосування ст. ст. 40235 КЗпП, що викладені у постановах Верховного Суду від 13.01.2020 р. у справі № 823/411/17від 18.03.2020 р. у справі № 823/1455/17.

Інспектори праці неодноразово накладали штраф за звільнення працівника під час перебування його на лікарняному.

Наприклад, у рішенні Херсонського окружного адміністративного суду від 20.10.2020 р. у справі № 540/2756/19 суд задовольнив позовну заяву працівниці, яку було звільнено під час лікарняного, та сплачено допомогу за листком непрацездатності. Суд установив, що працівниця подала скаргу до ГУ Держпраці в Херсонській області, яке за її зверненням провело інспекційне відвідування, під час якого встановлено порушення: ч. 3 ст. 40 КЗпП – звільнення в період тимчасової непрацездатності; п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону № 1105 – не було надано допомогу у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності; ч. 1 ст. 116 КЗпП – виплати проведено не в день звільнення 16.09.2019, а 23.09.2019; ст. 117 КЗпП – що призвело до невиплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку; порушення п. 2.5 гл. 2 Інструкції № 58, що полягало у невнесенні запису до особової картки про дату та причину звільнення.

Зазначені порушення підтверджено актом інспекційного відвідування Держпраці. Керівнику було видано припис і складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 41 КУпАППостановою Каланчацького районного суду Херсонської області від 15.01.2020 р. у справі № 657/2091/19 установлено, що керівник учинив адміністративне правопорушення ч. 3 ст. 40, ч. 1 ст. 116, ч. 1 ст. 117 КЗпП, а саме звільнив працівника в період тимчасової непрацездатності та несвоєчасно сплатив усі суми, що належали під час звільнення.

Неотримання рішення профспілки

Розірвання трудового договору може бути здійснено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, визначених КЗпП. Роботодавець може звільнити працівника без згоди профспілкового органу за відсутності правового обґрунтування профспілковим органом такої відмови, а не з мотивів її відмови.

Зокрема, розглядаючи справу № 345/472/19, Верховний Суд у постанові від 12.02.2020 р. установив, що працівник є членом профспілкового комітету профспілкової організації в ТОВ, що підтверджено повідомленням голови профспілкової організації. Профспілкова організація ухвалила рішення не надавати згоди на застосування заходів дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, оскільки не вбачала жодних законних підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором.

Суд зробив висновок, що в повідомленнях органів профспілки відсутнє правове обґрунтування такої відмови, а власник має право звільнити працівника без згоди профспілкового органу за відсутності правового обґрунтування профспілковим органом такої відмови, а не з мотивів її відмови.

Непроведення повного розрахунку в день звільнення

Очевидно, усі роботодавці знають про обов’язок повного розрахунку з працівником у день звільнення. Проте, як свідчить судова практика, ці вимоги законодавства не завжди виконують.

Насамперед звертаю увагу на позицію Конституційного Суду України, який у Рішенні від 22.02.2012 р. № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП у взаємозв’язку з положеннями ст. ст. 117237-1 цього Кодексу роз’яснив, що за ст. 47 КЗпП роботодавець зобов’язаний виплатити працівникові під час звільнення всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Крім цього, відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.99 р. № 13, установивши під час розгляду справи про стягнення заробітної плати у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, – наступного дня після пред’явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи – по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама собою відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Отже, крім наявного обов’язку здійснити розрахунок під час звільнення на роботодавця накладають санкції в разі порушення цього обов’язку. Проте часто роботодавці або взагалі не розраховуються, або не виплачують частину розрахунку – наприклад, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної або додаткової відпустки; компенсацію за роботу у вихідні дні; премії; індексацію тощо. У такому випадку працівники зазвичай скаржаться до органів Держпраці, а потім подають позов до суду.

Що в такому разі може зробити Держпраці? Прийти із позаплановою перевіркою (інспекційним відвідуванням) і зафіксувати факт заборгованості роботодавця перед працівником в Акті інспекційного відвідування, винести припис і скласти протокол на керівника згідно зі ст. 41 КУпАП.

У цьому контексті цікавою є постанова Верховного Суду від 06.10.2020 р. у справі № 809/249/17, якою суд відмовив роботодавцю у скасуванні постанови про накладення штрафу Держпраці.

За обставинами справи, за наслідками позапланової перевірки органи Держпраці внесли припис про усунення порушень і дотримання вимог законодавства. Серед порушень, які допустив роботодавець, зазначено й непроведення розрахунку з працівником. Держпраці зафіксувала той факт, що під час звільнення працівників виплату всіх сум, що належать їм у день звільнення, роботодавець не здійснює.

У межах іншої справи, обставини якої висвітлено в постанові Верховного Суду від 23.01.2020 р. у справі № 822/398/17, суд досліджував питання притягнення роботодавця до відповідальності за непроведення розрахунку з робітником під час звільнення. Зокрема, на підставі звернення працівника Держпраці провела перевірку, під час якої було зафіксовано порушення ст. 43, ч. 1 ст. 116 та ч. 1 ст. 117 КЗпП. Суд установив, що роботодавець не нарахував і не виплатив заробітну плату за останній робочий день.

Як результат, винесено постанови про накладення штрафу: у розмірі 1600,00 грн за порушення ст. 43 КЗпП та в розмірі 4800,00 грн – за порушення ч. 1 ст. 116 КЗпП.

Роботодавець оскаржив постанову про накладення штрафу, проте суд першої інстанції та Верховний Суд установили, що Управління Держпраці, приймаючи оскаржувані постанови та припис, діяло з дотриманням вимог чинного законодавства та встановленого порядку притягнення до відповідальності, а тому оскаржувані рішення відповідача є законними й обґрунтованими, підстави для їх скасування відсутні. Як результат, рішення суду апеляційної інстанції було скасовано та залишено в силі рішення суду першої інстанції.

Насиченою з погляду правових висновків є постанова від 15.04.2020 р. у справі № 817/1932/16, якою Верховний Суд прийняв позицію судів першої та апеляційної інстанцій і врахував той факт, що позивач на день проведення перевірки Управлінням Держпраці самостійно здійснив виплату всіх сум, належних працівнику.

У цій самій постанові суд зазначив, що з огляду на доведений у судовому порядку і встановлений в остаточному судовому рішенні факт відсутності порушень законодавства про працю, на які вказувала працівниця у зверненні, що стало підставою для проведення позапланової перевірки позивача, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно протиправності спірного припису.

Слід звернути увагу, що відсутність фінансування не звільняє від обов’язку провести розрахунок із працівником. На цьому вкотре наголосив Верховний Суд у постанові від 13.10.2020 р. у справі № 442/3393/16-а. Зокрема, Верховний Суд зауважив, що, задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що вказане в акті перевірки порушення строку виплати працівникові індексації допущено у зв’язку з відсутністю фінансування з державного бюджету, а тому відсутня вина позивача у вчиненні фінансового правопорушення. При цьому суд урахував, що виплату заробітної плати (у тому числі індексації) для працівників шкіл міста Дрогобича проводять виключно за рахунок субвенцій із державного бюджету.

Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що позивач фактично допустив указані порушення, а тому постанову винесено у спосіб, установлений законом. Саме думку апеляційного суду прийняв Верховний Суд, указавши, що відсутність бюджетних асигнувань не звільняє установу від обов’язку виконання вимог, передбачених ст. 116 КЗпП.

Установлення порушення порядку звільнення працівника

Порушення порядку звільнення працівників також може стати предметом перевірки Держпраці. Зокрема, як випливає з обставин справи, досліджених у постанові Харківського апеляційного суду від 18.09.2019 р. у справі № 645/2856/18-ц, під час інспекційного відвідування ГУ Держпраці у Харківській області було виявлено порушення законодавства про працю під час звільнення працівника, зокрема: щодо ненадання інформації профспілкам про наступне вивільнення; розірвання трудового договору без попередньої згоди виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник; невиконання обов’язку щодо надання пропозиції іншої роботи, аналізу переважного права на залишення на роботі; невидання у день звільнення належно оформленої трудової книжки, копії наказу про звільнення, непроведення розрахунку в строки, зазначені в ст. 116 КЗпП.

За результатами відвідування складено акт, керівнику академії надано припис щодо усунення виявлених порушень та щодо нього складено протокол про адміністративне правопорушення за ознаками ч. 1 ст. 41 КУпАП, а також винесено постанову про накладення штрафу на академію як суб’єкт господарювання за порушення вимог трудового законодавства.

Суди відмовили роботодавцю в позові про скасування постанови про накладення штрафу, оскільки в Акті інспекційного відвідування Держпраці правильно зафіксовано вказані порушення.

Іще однією підставою прийняття постанови про накладення штрафу є відсутність факту запитування письмових пояснень від робітника в порядку ст. 149 КЗпП, що стало предметом розгляду Верховного Суду в постанові від 04.05.2020 р. у справі № 346/5496/17-ц. Відповідно до обставин справи Держпраці зафіксувало, серед іншого, порушення вимог ст. 149 КЗпП.

Підсумовуючи викладене та зважаючи на численну практику Верховного Суду, фактично за кожне порушення норм КЗпП, що стосуються гарантування прав та інтересів працівника, Управління Держпраці може накласти штраф, скасовувати постанову про накладення якого складно. Практика Верховного Суду однозначно на боці працівника. Зважаючи, що питання звільнення є найбільш болючим у трудових відносинах і тягне найбільші наслідки, роботодавець повинен особливо ретельно дотримуватися процедури звільнення. Лише це може з точністю гарантувати відсутність негативних наслідків у вигляді постанови Держпраці про накладення штрафу.

Стаття підготовлено адвокатом Ганною Лисенко спеціально для  електронного видання Бухгалтер&Закон, №49-50, 07.12.2020 


Дивіться поради адвоката Ганни Лисенко на YUTUBE:

Оскарження штрафу Держпраці. Судова практика.

Звільнення за прогул.


Читайте також:

Скорочення Держслужбовців. 8 підказок для працівника

Строки накладення штрафу Держпрацею

Copyright © 2013 Lysenko

Яндекс.Метрика