Давайте розберемося в тому як визначити розмір судового збору в справах про оскарження рішень про коригування митної вартості. Необхідність в цьому є через існування різних поглядів на це навіть в судовій практиці.

Подаючи даний позов слід ставити дві вимоги:

• про скасування рішення про коригування,
• про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації.

Вимога про скасування картки відмови є немайновою. Тут все просто і все зрозуміло.

Вимога щодо скасування рішення є майновою. Щоб переконатися в цьому слід звернути увагу, що внаслідок прийняття рішення у декларанта погіршується майновий стан адже для того щоб розмитнити товар йому слід нести додаткові, не заплановані витрати. З цим теж все зрозуміло.

Непорозуміння виникають в тому, від якої ж суми слід вираховувати судовий збір за майнову вимогу.

Трапляються випадки залишення судом позову без руху у зв’язку з невірно обрахованим, на його думку, судовим збором. В таких ухвалах суд вказує, що для розрахунків слід брати митну вартість яка остаточно визначена митницею внаслідок коригування і, відповідно, слід доплатити, як правило, солідну суму судового збору.

На мою ж думку, неодноразово підтверджену практикою, судовий збір слід вираховувати з різниці в митних платежів визначених декларантом і митницею. Тобто з суми яку декларант змушений доплатити для випуску товарів після коригування їх митної вартості.

Ця позиція базується на положеннях митного кодексу України.

Так, згідно частини 7 статті 55 Митного кодексу України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Отже бачимо, що відкоригована митна вартість включає в себе суму, яку декларант визначив самостійно. Але самостійно визначена сума не може бути для декларанта порушенням його прав оскільки вона є обов’язковим платежем і вираховується з поданих ним же документів. А відтак, ця сума не може включатися в розрахунок судового збору, бо вона не погіршує його фінансове становище. До погіршення фінансового становища призводить необхідність доплачувати митні платежі внаслідок коригування митної вартості. Тому саме з суми доплати і слід вираховувати судовий збір за оскарження рішення про коригування митної вартості.

Таким чином, отримавши ухвалу про залишення позову без руху з вимогою доплатити судовий збір за майнову вимогу з підстав вказаних вище ми просто надаємо свої додаткові пояснення викладені вище.

Оскільки з визначенням суми судового збору розібралися то наприкінці хотів би звернути увагу на ще одну деталь.

Передбачаючи можливість виникнення вищевказаних непорозумінь ми детально розписуємо в позові порядок обрахунків розміру судового збору. При цьому дуже важливим є забезпечити для суду чітку видимість сплачених сум митних платежів з платіжних доручень. Тому бажано щоб в платіжному дорученні про оплату митних платежів внаслідок коригування було зазначено, що це доплата або ж що це фінансові гарантії.

Адвокат Ярослав Лисенко,

керуючий партнер АО «Адвокатська сім’я Лисенко»