Є ситуації, коли підприємство використовує автомобіль робітника, при цьому сплачує за його ремонт та паливо. Такі відносини слід оформлювати договором, а транспортний засіб слід ставити на баланс підприємтсва. Для таких цілей доречно укласти договір позички транспортного засобу.

І тут у підприємців часто виникає питання: чи потрібно нотаріально посвідчувати договір позички транспортного засобу при передачі автомобіля фізичною особою в користування юридичної особи?

Адже є підводні каміння в юридичному законодавстві щодо форми договору позички автомобіля.

Відповідно до ч. 4 ст. 828 ЦКУ договір позички транспортного засобу (крім наземних самохідних транспортних засобів), в якому хоча б однією стороною є фізична особа, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Отже, з першого погляду договір позички транспортного засобу підлягає нотаріальному посвідченню.

Податкові органи користуються цієї нормою, і буває що при перевірці виносять підприємцям податкові повідомлення-рішення та стягують штрафи за порушення вимог закону щодо недотримання нотаріальної форми цого договору.

Але не все так просто, адже дана стаття дозволяє  і не посвідчувати у нотаріуса договір позички автомобіля.

Тому приходиться доводити в судовому порядку неправомірніість дій податкової та скасовувати повідомлення-рішення.

Головним питанням в цій проблемі є визначення поняття «наземних самохідних транспортних засобів», якого в нашому законодавстві не має.

Тому слід виходити з такого:

Статтею 1 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що наземні транспортні засоби — пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у відповідних підрозділах Міністерства внутрішніх справ України та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України дай тимчасовою користування, зареєстровані в інших країнах.

Підпунктом «ь» статті 1 Європейської угоди, що стосується праці екіпажів транспортних засобів, здійснюючих міжнародні автомобільні перевезення (дата приєднання України -07.09.2005 р.) встановлено, що під «автомобілем» мається на увазі будь-який самохідний транспортний засіб, що використовується для перевезення на дорогах людей або вантажів або буксирування дорогами транспортних засобів, що використовуються для перевезення людей або вантажів; цей термін не включає сільськогосподарські трактори.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Таким чином, всі автомобілі (і вантажні, і легкові) належать до самохідних транспортних засобів, а, отже, договір позички таких транспортних засобів не потребує обов’язкового нотаріального посвідчення.

Подібна позиція викладена в судових рішення по справах:

• № 812/1818/17, прийняте Луганським окружним адміністративним судом від 29.01.2018 р.,
• № 812/1821/17, прийняте Луганським окружним адміністративним судом від 29.01.2018 р.
• № 822/59/15, прийняте Хмельницьким окружним адміністративним судом від 17.02.2015 р.