Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 636 Цивільного кодексу України, договором на користь третьої особи, є договір, в якому боржник зобов’язаний виконати свої зобов’язання на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилась від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатись цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.
Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України).
Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї (частина друга статті 14 ЦК України).
З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Законодавство надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов’язує його одержувати.
Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов’язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди.
— Деліктне зобов’язання – первісне, основне зобов’язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди.
— Договірне зобов’язання, згідно з договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника – в договірному зобов’язанні ним є страховик.
— Страхове відшкодування – виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок.
Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов’язково припиняє деліктне зобов’язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов’язаною.

Таку ж позицію Верховний суд України висловлював ще в 2011 році, узагальнюючи судову практику розгляду цивільних справ, які виникають під час виконання договорів страхування.
Але вже через два роки в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зазначено протилежне, що у випадку непред’явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі (пункт 16).
Останні правові висновки Верховного суду України по справі № 6-2808цс15 від 20.01.2016 року, про «абсолютне право» цілком можна назвати нормативно обґрунтованою, яка служить захистом майнових інтересів потерпілих, дозволяючи їм повною мірою реалізувати своє право на відшкодування збитку.

Актуальним залишається питання хто відшкодує шкоду завдану автомобілю потерпілого невстановленим транспортним засобом?

Основними завданнями МТСБУ є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом (п.п.39.2.1 п.39.2 ст.39 Закону). Відповідно до ст. 28 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», заподіяна майнова шкода розмежовуються на шкоду, заподіяну транспортному засобу, шкоду заподіяну майну потерпілого та інші види майнової шкоди. У ст. 32 Закону України встановлено виключний перелік випадків, коли шкода не відшкодовується страховиком або МТСБУ, зокрема, шкода, заподіяна забезпеченому транспортному засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду. Тобто, шкода заподіяна майну відмежовується від шкоди заподіяної транспортному засобу. Отже, обмеження відшкодування, передбачені п.п. «б» п. 41.1. ст. 41 Закону, стосується виключно шкоди, заподіяної майну, і не поширюються на шкоду, заподіяну транспортному засобу. З цього приводу склалась неоднозначна судова практика не на користь потерпілих.

І хоча є поодинокі позитивні рішення, а практика судів на боці МТСБУ, вони показують недосконалість чинного законодавства. Можна вважати, що у випадку коли автомобілю потерпілого завдано шкоди невстановленим транспортним засобом і при цьому потерпілий не є винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, він має право розраховувати на покриття своїх витрат.

Також читайте статті:

1. Несправедливі умови договору фінансового лізингу.
2.  Позовна давність без заяви сторони не може застосовуватись.
3.  Быть адвокатом (или трудный выбор адвоката). 

Якщо потрібні  послуги Адвоката по ДТП звертайтесь за телефоном 044 275 55 65