Відповідно до ч. 2 ст. 21 КЗпП працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Таким чином, законодавством України надано працівникам право працювати за сумісництвом.
Сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.
Варто знайти, що для роботи за сумісництвом згоди власника або уповноваженого ним органу за місцем основної роботи не потрібно.
Робiтники, спецiалiсти i службовцi державних пiдприємств, установ i органiзацiй мають право працювати за сумiсництвом, тобто виконувати, крiм своєї основної, iншу роботу на умовах трудового договору. На умовах сумiсництва працiвники можуть працювати на тому самому або iншому пiдприємствi, в установi, органiзацiї або в громадянина у вiльний вiд основної роботи час.

Але не всі роботи можливі за сумісництвом.
Так, Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, ззатвердженого наказом N 43 від 28.06.93 наведено перелік робіт, які не є сумісництвом.
Порядок i умови сумiсництва визначенi постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 03.04.93 р. № 245 «Про роботу за сумiсництвом працiвникiв державних пiдприємств, установ i органiзацiй» та Положенням про умови роботи за сумiсництвом працiвникiв державних пiдприємств, установ i органiзацiй, затвердженим наказом Мiнпрацi, Мiн’юсту i Мiнфiну України вiд 28.06.93 р. № 43, зареєстрованим у Мiн’юстi України 30.06.93 р. за № 76.
Пiд час прийняття на роботу працiвника-сумiсника та оформлення з ним трудових вiдносин обидвi сторони (власник або уповноважений ним орган та працiвник) насамперед повиннi визначити режим роботи за сумiсництвом та порядок оплати працi.

Режим роботи за сумісництвом

Так, режим роботи за сумісництвом можливе внутрішнє та звонішнє.
Працiвник може укласти трудовий договiр на роботу за сумiсництвом на пiдприємствi, в установi, органiзацiї, де вiн працює за основним мiсцем роботи. Таке сумiсництво буде вважатися внутрiшнiм сумiсництвом.
Якщо трудовий договiр про роботу за сумiсництвом укладено на iншому пiдприємствi, в установi, органiзацiї (поза основним мiсцем роботи працiвника), то така робота є зовнiшнiм сумiсництвом.
Однiєю з найважливiших умов роботи за сумiсництвом є наявнiсть вакантної посади (професiї).
Не вважається сумiсництвом поєднання професiй, розширення зон обслуговування та тимчасове заступництво, якi виконуються працiвниками одночасно з основною роботою у робочий час.
Законодавством не обмежується кiлькiсть пiдприємств, установ, органiзацiй, де працiвник може працювати за сумiсництвом.
За сумiсництвом можна працювати на одному, двох або бiльше пiдприємствах, в установах, органiзацiях i на бажання працiвника мати в трудовiй книжцi вiдповiдний запис з кожного мiсця роботи.
Проте за будь-яких обставин одне мiсце роботи працiвника має бути основним.
Тривалiсть роботи сумiсникiв, якi працюють не на державному пiдприємствi, в установi, органiзацiї, може бути встановлена впродовж усього вiльного вiд основної роботи часу, який не має перевищувати нормальної тривалостi робочого часу, встановленої КЗпП. Проте працiвник-сумiсник не може виконувати одночасно роботу за сумiсництвом та за основним мiсцем роботи. Обмеження тривалостi робочого часу працiвникiв-сумiсникiв, якi працюють на державних пiдприємствах, передбаченi постановою № 245.
Про роботу за сумiсництвом з працiвником укладається трудовий договiр. Стороною трудового договору про роботу за сумiсництвом на сторонi власника (пiдприємства, установи, органiзацiї) може бути як iнший власник (пiдприємство, установа, органiзацiя), так i той самий власник (пiдприємство, установа, органiзацiя), з яким працiвник уклав основний трудовий договiр. У такому разi трудовi договори юридичне не пов’язанi мiж собою.

Щодо оплати та умов працi сумiсникiв

Вiдповiдно до ст. 102-1 КЗпП працiвники, якi працюють за сумiсництвом, одержують заробiтну плату за фактично виконану роботу.
Пiд фактично виконаною роботою слiд вважати роботу, виконання якої вiдображено у вiдрядному нарядi, або роботу, виконання якої зафiксовано в табелi облiку робочого часу.
Незалежно вiд того, який розмiр заробiтної плати та надбавки, доплати працiвник одержує за основним мiсцем роботи, за виконання обов’язкiв за iншою посадою на умовах сумiсництва йому встановлюється оплата вiдповiдно до посади за сумiсництвом.
Крiм того, п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України вiд 24.12.99 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату працi» роз’яснено, що вiдповiдно до ст. 102-1 КЗпП працiвники, якi працюють за сумiсництвом одержують заробiтну плату за фактично виконану роботу без обмеження її певним розмiром. Сумiсники мають право на оплату фактично виконаної роботи й тодi, коли було порушено встановленi для певної категорiї працiвникiв обмеження для роботи за сумiсництвом. Такi порушення за певних умов можуть бути пiдставою для припинення трудового договору за сумiсництвом.
Визначенi Кабiнетом Мiнiстрiв України вiдповiдно до ст. 102-1 КЗпП умови роботи за сумiсництвом, у тому числi щодо її загальної тривалостi, яка впродовж мiсяця не має перевищувати половини мiсячної норми робочого часу, поширюються лише на працiвникiв державних пiдприємств, установ й органiзацiй.
Робота за трудовим договором осiб, якi поєднують її з денною формою навчання, не є сумiсництвом й оплачується на загальних пiдставах.
У разi встановлення сумiсникам з погодинною оплатою працi нормованих завдань на пiдставi технiчно обґрунтованих норм провадиться оплата фактично виконаного обсягу робiт за кiнцевими результатами.
Одержана за роботу за сумiсництвом заробiтна плата пiд час пiдрахунку середнього заробiтку за основною роботою не враховується.
Водночас слiд зазначити, що вiдповiдно до ст. 105 КЗпП працiвникам, якi виконують на тому самому пiдприємствi, в установi, органiзацiї поряд зi своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за iншою професiєю (посадою) або обов’язки тимчасово вiдсутнього працiвника без звiльнення вiд своєї основної роботи, провадиться доплата за сумiщення професiй (посад) або виконання обов’язкiв тимчасово вiдсутнього працiвника.
Розмiри доплат за сумiщення професiй (посад) або виконання обов’язкiв тимчасово вiдсутнього працiвника встановлюються на умовах, передбачених у колективному договорi.
Якщо працiвника-сумiсника прийнято на неповну ставку, вiн повинен одержати заробiтну плату в розмiрi, не меншому вiд законодавче встановленого мiнiмального розмiру заробiтної плати, пропорцiйно до вiдпрацьованого часу. Iнакше власник або уповноважений ним орган доплачуватиме до мiнiмального рiвня заробiтної плати.
Виконання працiвником-сумiсником певного обсягу робiт вiдображається в документах первинного бухгалтерського облiку: за погодинної оплати працi ведуться табелi облiку використання робочого часу; за вiдрядної оплати — первиннi документи з облiку виробiтку.
Крiм того, працiвник-сумiсник має таке саме право на вiдпустку на роботi за сумiсництвом, як i на роботi за основним мiсцем роботи, оскiльки такi працiвники перебувають у трудових вiдносинах iз пiдприємством, установою, органiзацiєю.
Вiдпустка на роботi за сумiсництвом надається одночасно з вiдпусткою за основним мiсцем роботи.Вiдпустка, надана працiвнику-сумiснику, пiдлягає оплатi навiть тодi, якщо працiвником укладено трудовий договiр про роботу за сумiсництвом на тому самому пiдприємствi, в установi, органiзацiї, де знаходиться його основне мiсце роботи.
Тривалiсть такої вiдпустки залежить вiд того, яку посаду, обiймає працiвник i яка її тривалiсть вiдповiдно до законодавства.

Особливості звільнення сумісника

З працівником, який працює за сумісництвом, трудовий договір, не залежно на який термін він укладався, може бути розірваний без будь-якого попередження та виплати вихідної допомоги в разі прийняття на роботу за сумісництвом з порушенням установлених правил про обмеження сумісництва, або у разі прийняття на його місце іншого працівника, який не є сумісником. В такому випадку відповідно до ст.. 43-1 КЗпП не потребується попередня згода профспілкового органу.
У трудовій книжці робиться запис про звільнення «Звільнення у зв’язку з прийняттям на його місце іншого працівника, який не є сумісником».