Уряд лякає роботодавців штрафами за невакцинованих працівників. Роботодавці, в свою чергу, лякають працівників відстороненням або звільненням у разі відсутності вакцинації. Працівники кричать про порушення їх прав. Давайте разом розберемося, що робити роботодавцям та працівникам в такій ситуації, чи є відсторонення від роботи без вакцинації законним.

Що каже законодавство:

В статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» визначені хвороби для яких профілактичні щеплення є обов’язковими: дифтерія, кашлюк, кір, поліомієліт, правець, туберкульоз.

Міністерство охорони здоров’я, як центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, може встановити ще перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб.

Наказом МОЗ №2153 від 04.10.2021 року, який вступає в дію 08.11.2021 року затверджено перелік професій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним щепленням від COVID-19:

— центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; 

— місцевих держадміністрацій та їх структурних підрозділів;

— закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, зокрема спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

При цьому, вакцинації підлягають всі працівники вказаних закладів згідно штатного розпису.

Текст Наказу https://cutt.ly/5R1S9iS

Вийнятком є працівники, що мають протипоказання до щеплень, визначені в Переліку медичних протипоказань до проведення профілактичних щеплень № 595 від 16.09.2011 р. 

Текст переліку https://cutt.ly/sR1D88d

Зокрема, до протипоказань відноситься:

1) наявність алергії (анафілактичної реакції);

2) вагітність;

3) тяжка імуносупресія/імунодефіцит;

4) гострі захворювання з підвищенням температури вище 38,0 °C тощо.

Протипоказання до вакцинації встановлюються лікарем (п. 3 Переліку медичних протипоказань до проведення профілактичних щеплень № 595).

МОЗ розробив проект наказу про затвердження форми довідки щодо наявності протипоказань до вакцинації проти  COVID-19.

Текст Наказу та інструкції https://cutt.ly/VR448pC

З 08.11.2021 року починають діяти зміни до Постанови КМУ №1226 від 09.12.2020 року, внесені Постановою КМ України від 20 жовтня 2021 р. № 1096, зокрема, доповнено п. 41-6  щодо відсторонення працівників.

Керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити:

1) контроль за проведенням обов’язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов’язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним щеплення, затвердженим наказом МОЗ від 4 жовтня 2021 р. № 2153;

2) відсторонення від роботи працівників та державних службовців, обов’язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов’язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 КЗпП, ч.2 статті 12 Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб” та ч. 3 статті 5 Закону України “Про державну службу”, крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров’я;

3) взяття до відома, що:

на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням ч. 1 статті 94 КЗпП, ч.1 статті 1 Закону України “Про оплату праці” та ч. 3 статті 5 Закону України “Про державну службу”;

відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов’язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;

строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Текст Постанови №1096 https://cutt.ly/3R45bQz

Відповідно до ст. 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я»  громадяни України зобов’язані, зокрема, піклуватись про своє здоров’я та здоров’я дітей, не шкодити здоров’ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках робити щеплення; виконувати інші обов’язки, передбачені законодавством про охорону здоров’я.

Відповідно до ст. 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається, зокрема, в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до п. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»  у разі відмови або ухилення від обов’язкових профілактичних щеплень працівників, які підпадають під обов’язкове щеплення (а наказ МОЗ по суті визнав обов’язковим щеплення від COVID-19  для певних професій), ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. 

Відповідно до ст.44-3 КУпАП може бути накладено штраф у розмірі від 17 000,00 грн. до 34 000,00 грн. на громадян, і від 34 000,00 грн. до 170 000,00 грн на посадових осіб за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.

Отже, обов’язковість вакцинації від COVID-19 визначено накзом МОЗ. Умова про відсторонення працівників визначена в постанові КМУ та Законі. Хоч в Закон не внесли зміни щодо такої обов’язкової вакцинації, є діючи Накази МОЗ та постанови КМ УКраїни, які підлягають виконанню громадянами та організаціями, які в них визначені.

Що каже судова практика:

 Верховний Суд в Постанові  від 18 жовтня 2021 року у справі № 188/608/19 вказав, що відсторонення працівника від роботи — це призупинення виконання ним своїх трудових обов`язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством, що, як правило, відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати.

Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством. Про це оголошується наказом або розпорядженням керівника підприємства, установи чи організації, і про це працівник повинен бути повідомлений.

Термін відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Працівник має право оскаржити наказ про відсторонення від роботи у встановленому законом порядку.

Разом з тим за змістом статті 46 КЗпП України допускається відсторонення працівника або у випадках, перелічених у статті, або в інших випадках, які повинні бути також передбачені певним нормативним документом.

Подібна позиція суду викладена також в Постанові ВС від 04 жовтня 2021 року у справі № 336/1368/20, в Постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 761/12073/18, в Постанові від 23 січня 2019 року у справі № 755/6458/15-ц.

Тому, відповідно до п. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», ст. 46 КЗпП України та Наказу МОЗ № №2153, Постанови КМУ №1096 з 08.11.2021 року у роботодавця є два варіанти розвитку подій:

1) виконати Наказ МОЗ №2153 та Постанову КМУ №1096, шляхом: 

— прийняття наказу на підприємстві щодо обов’язковості щеплення, порядку надання підтверджуючих документів та наслідків невиконання, з обов’язковим ознайомленням працівників,

— письмового повідомлення працівників під розпис про обов’язкове профілактичне щеплення від COVID-19 з проханням надати в строк до 07.11.2021 року документи, що підтверджують щеплення або довідку лікаря про абсолютне протипоказання, із зазначенням, що у разі не надання документів, працівник може бути тимчасово відсторонений;

— фіксування факту відмови або ухилення від щеплення,

— прийняття наказу про відсторонення працівників, встановити строк відсторонення, та умову про оплату праці (без з/п або із збереженням з/п) з обов’язковим ознайомленням працівника.

У даному випадку, працівник має право оскаржити своє відсторонення від роботи без вакцинації до суду, а у разі скасування наказу про відсторонення, зможе стягнути з роботодавця заробітну плату, яку він не отримував та середній заробіток за час вимушеного прогулу. 

При мінімальній заробітній платі – приблизно середній заробіток буде становити 300 грн. в день. Тобто за місяць відсторонення роботодавець додатково сплатить працівнику приблизно 6000 грн., за два – 12000 грн.

2) працювати без змін, але при перевірці, на роботодавця (керівника) можуть скласти адмінпротокол про накладення штрафу від 17 000,00 грн. до 170 000,00 грн., який передається до суду для розгляду.

На яку сторону стануть суди, покажуть перші судові рішення.

Отже, якщо роботодавець не виконає розпорядження МОЗ та КМУ, до нього можуть бути застосовані адмінштрафи. Якщо виконає розпорядження і відсторонить невакцинованих працівників, останні можуть через суд стягнути з роботодавця чималеньку суму коштів (середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду).

Звільняти працівників на підставі відмови вакцинуватися в жодному разі не можна, оскільки такої підстави в законодавстві не має. 

Отже, наразі маємо більше питань, суперечностей, порушення прав щодо відсторонення від роботи без вакцинації, ніж відповідей.

Адвокат Ганна Лисенко, партнер АО «Адвокатська сім’я Лисенко»

Також читайте:

1. 5 помилок про звільненні під час випробувального строку.
2. Справи проти роботодавців.