офіс київ
офіс буча
офіс львiв

м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 45 Б

тел.:(067) 767-27-47 тел.:(050) 105-43-44

м. Буча, вул. Енергетиків

тел.:(099) 17-33-116 тел.:(050) 105-43-44

м. Львів, вул. Дорошенка, 14

тел.:(067) 767-27-47 тел.:(099) 17-33-116

Київський офіс

(067) 767-27-47

(050) 105-43-44

м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 45 Б

Львівський офіс

(067) 767-27-47

(099) 17-33-116

м. Львів, вул. Дорошенка, 14

Бучанський офіс

(04597) 48-4-38

(067) 423-77-54

м. Буча, вул. Енергетиків, 8 

 

5 порад роботодавцям, як виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі

Одне із частіших запитань роботодавців і працівників – що робити з рішенням суду про поновлення на роботі, і як та коли його виконувати.

Це важливе запитання, оскільки у разі несвоєчасного його виконання роботодавець може понести витрати у вигляді середнього заробітку за час не видачі наказу, а працівник «заробити» легкі гроші. 

Нагадую, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, підлягає негайному виконанню (ст. 235 Кодексу законів про працю України –  надалі КЗпП).

В 2019 році  Верховний Суд своєю Постановою від 21.01.2019 року у справі                 № 760/9521/15-ц вніс «хаус» в питання негайного виконання рішення суду, вказавши, що у роботодавця обов’язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після  оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.

Також суд нагалосив, що негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєвоважливих прав та інтересів громадян і держави.

Обов’язковість рішень суду віднесена Конституцією України  до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов’язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов’язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

Законодавством встановлено обов’язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов’язок полягає у тому, що у роботодавця обов’язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після  оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.

 Нещодавно, 30.09.2019 року Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду підтримав таку позицію в Постанові у справі № 2340/4462/18.

Суд додав, обов`язок роботодавця  видати наказ про поновлення працівника не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

За змістом частини 2 статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача.

Розгорнутий аналіз норм щодо поновлення на роботі викладено в свіжій Постанові ВС від 13 листопада 2019 року у справі №592/4332/17.

Так, Верховний Суд зазначив, що відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом України у постанові від 01 липня 2015 року у справі № 6-435цс15, «…законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися. Виходячи з лексичного значення (тлумачення) поняття «затримка», як «зволікання», «проволока», за змістом норм статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення».

Згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення  належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком і місячний строк для звернення до суду не застосовується.

Дії  роботодавця при отриманні рішення про поновленні на роботі:

  • видати наказ про поновленняпрацівника на роботі, в якому вказати дату поновлення – дату звільнення працівника;
  • ознайомити працівника з наказом під підпис;
  • в трудовій книжці зробити  запис, наприклад, «Запис №___ є недійсним,  поновлений  на  попередній  роботі».       Обов’язково  вказується номер  наказу  про поновлення на роботі.

На прохання працівника видається  «Дублікат»  трудової  книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним.  Такий порядок передбачено п. 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Мінпраці, Мін’юсту і Мінсоцзахисту населення від 29.07.93 р. № 58;

  • Фактично допустит працівника до виконання трудових обов’язків згідно його посади, тобто надає йому роботу, якою він займався раніше;
  • Негайно виплатитивсі суми, вказані в рішенні суду (середній заробіток, інфляційні нарахування моральна шкода).

 

Затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі

 

 Затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі необхідно вважати невидання наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення (ст. 236 КЗпП).

Як вказав ВС постанові від 16.01.2018 р. у справі № 524/415/16-ц  під затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі мають на увазі саме неприйняття роботодавцем наказу про поновлення працівника на роботі після проголошення судового рішення.

Статтею 236 КЗпП установлено, що в разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, що розглядав трудовий спір про поновлення на роботі працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. У разі невиконання цього обов’язку добровільно рішення суду підлягає виконанню в примусовому порядку.

Умови і порядок виконання рішень судів, що підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження».

Від сплати авансового внеску звільняються стягувачі за рішеннями про поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

 

Відповідальність за невиконання рішення суду про поновленні на роботі

 Ч. 2 ст. 18 ЦПК та ч. 3 ст. 14 КАС України не виконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена    статтею 236 КЗпП, згідно якої   проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникла у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення — встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного для після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 243/2748/16-ц, від 27 червня 2019 року у справі №821/1678/16.

Відповідно до ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу:

  • на боржника — фізичну особу — у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,
  • на посадових осіб — 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,
  • на боржника — юридичну особу — 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення суду — штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до статті 382 Кримінального кодексу України умисне невиконання рішення суду карається штрафом від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Зверніть увагу, що така відповідальність настає за невиконання рішення суду, що набрало законної сили.

 

Право працівника на стягнення середнього заробітку у разі затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

 У разі затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді з вини роботодавця відповідно до статті 236 КЗпП України є підстави для стягнення з останнього на користь працівника середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Отже, якщо роботодавець не виконує рішення суду працівнику слід звертатись в суд з позовними вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника.

Така позиція викладене в Постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 755/10218/17.

Суд також зауважив, що відповідно до частини сьомої статті 43 Конституції України

статті 43 Конституції України
 право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частиною першою статті 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення (частина перша статті 116 КЗпП України).

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінет Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

 Відмовки роботодавця щодо поновлення, оскільки відсутні вакантні посади є незаконними, оскільки на виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі роботодавцю необхідно привести штатний розпис у відповідність до рішення суду, тобто видати наказ про внесення змін до штатного розпису; видати наказ про поновлення працівника на роботі, внести зміни до трудової книжки працівника; здійснити оплату за весь час вимушеного прогулу і допустити працівника до виконання попередніх обов’язків.

Такий порядок поновлення також підтримує Верховний Суд у справі №757/37426/17-ц від 12.03.2019 року.

 

Таким чином, враховуючи останню судову практику щодо моменту виконання рішення суду про поновлення на роботі, раджу роботодавцям виконувати рішення не чекаючи апеляційної інстанції.

Хоча на мою думку, ця позиція порушує принцип змагальності сторін в судовому процесі та наводить безлад в кадровій роботі підприємства.

 

Адвокат Ганна Лисенко

Експерт з трудового права.

Copyright © 2013 Lysenko

Яндекс.Метрика